Share This Article
Історія еврейської громади в Кельце розпочалася відносно недавно – 80 років тому. Незважаючи на те, що євреї жили у місті як до цього періоду, так і до нього. Офіційно вважається, що у період 1862 – 1942 єврейська громада відіграла найзначнішу роль у розвитку Кельц.
Історія
Попри те, що Кельце не мали привілею «de non tolerandis Judaeis» (обмеження прав на проживання євреїв), євреї всеодно не селилися у місті. Усялякі спроби євреїв «загніздитися» у Кельцах – закінчувалися скаргами місцевого населення, хоча ця «заборона» була скоріше за все результатом наслідування ставлення до єврейського населення у інших польських містах. На початку XIX століття у Кельцах нарешті було офіційно виділено землю спеціально для єврейського поселення, але і тоді через скарги та проблеми з боку місцевого населення це було не легко. Лише у 1862 році, завдяки декрету про емансипацію – єврейське поселення було легалізовано. У зв’язку із Січневим повстанням приплив людей відбувався дуже повільно, і за 10 років з того часу у Кельцах проживало лише 505 євреїв.
Люди
Єврейська громада в Кельце – це не цифри, а конкретні люди, які вплинули на історію нашого міста. Серед них є промисловці, політики, книготоргівці, ремісники і багато інших впливових людей єврейського походження. Гершель Загайський – власник Вєтшні, Юда Ерліх – власник Кадзєльні, Морік Голдхаар – власник книгарні і засновник часопису «Gazeta Kielecka», Абеле Рапопорт – останній рабин Кельце, Густав Герлінг-Грудзінський – письменник, Мойжеш Пелц – лікар, завідуючий лікарні у гетто, це лише декілька особистостей із довгого списку. Під час прогулянки ви ознайомитеся із місцями, пов’язаними із цими особами, і не лише з ними.
Прогулянка
Лавка Карського
Ознайомлення із місцями, пов’язаними із єврейською громадою, розпочнемо від мосту через річку Сильниця (вул. Сенкевича). Тут на мості знаходиться пам’ятник Яну Карському (насправді Яну Ромуальду Козелевському), першій людині, котра донесла інформацію про Голокост у США. На жаль, ця жахлива інформація не була серйозно сприйнята. Ян Карський двічі заходив у Варшавське гетто, а потім у табір в Ізбіці, переодягнений в українського охоронця, щоб задокументувати, що там відбувалося.
Планти 7
Окрім дільниць малого і великого гетто, це одне з найтемніших місць в історії проживання євреїв у м. Кельце. Саме тут стався Кельцький погром. 4 липня 1946 року поляки за підтримки (і, звичайно, без протидії) СБ, армії та поліції вбили 42 євреїв. Люди помирали на вулицях і у своїх домівках. Безпосередньою причиною нападу стала чутка про ніби-то ув’язненого євреїями восьмирічного польського хлопчика Генрика Блащика. Зрештою виявилося, що хлопець цю історію вигадав, аби виправдати свою відсутність вдома. Кельцький погром вважається однією із причин масової еміграції євреїв із Польщі й інших європейських країн до Ізраїлю.
Пам’ятник погрому (White Wash II)
На перехресті вулиць Пьотрковської та Планти стоїть пам’ятник. Він зливається із навколишнім середовищем, і дехто має негативні асоціації із його зовнішнім виглядом. Однак цей пам’ятник присвячений жертвам погрому і має свою символіку. Дивлячись на нього з висоти пташиного польоту, ми бачимо цифру 7, яка має нагадувати про адресу Планти 7, де сталася трагедія. Пам’ятник називається «White Wash» («Обілення»), а авторською ідеєю було, щоби пам’ятник із часом, з природніх причин, покривався брудом, і це було би причиною доглядати за ним, так само, як ми повинні дбати про польсько-єврейські відносини.
Долина Сильниці – Скарпа
Ще одним місцем прогулянки є долина Сильниці. Тут ми прогулюємося територією колишнього великого гетто. На території цього гетто багато разів убивали євреїв. Тут знаходилися як євреї із самих Кельц, так і привезені із довколишніх міст (Хенчіни, Бодзентин, Хмельник) і з Відня. Окрім німецьких переслідувань, люди мали проблеми через нестачу опалення та брак їжі. Гетто було створено у квітні 1941 року, а його ліквідація була завершена у серпні 1942 року.
Пам’ятник Менори
Пам’ятник захованої менори (єврейський свічник) присвячений більш ніж 27 000 євреїв, які загинули тут або у таборах смерті у Кельцькому гетто. Під час ліквідації гетто євреїв переважно транспортували у Треблінку. Частина людей була вбита на місці, у тому числі мешканці будинку престарілих і хворі у лікарні. Одним із найбільш жорстоких актів насилля було вбивство майже 50 дітей у віці від півтора до тринадцяти років. Автор пам’ятника – Марек Цекула – келецький художник єврейського походження.
Синагога
Прогулюючись слідами кельчанських євреїв, це місце не можна оминути! Зведення кельцької синагоги було завершено у 1909 році. Поруч також знаходився будинок рабина і ритуальна лазня – міква. Її збудували на тогочасній вулиці Нововаршавській. Там знайшлося місце для 400 віруючих. Була також школа, а також чоловічий хор, який складався із 100 хористів. Під час Другої світової війни у будівлі синагоги німці організували пункт затримання арештованих і склад для награбованого єврейського майна. Наприкінці окупації будівлю підпалили. У 1951 році її перебудували для потреб Державного архіву, а в 1987 році синагогу внесли до реєстру нерухомих пам’яток.
Прямо біля синагоги, нині між проїжджою частиною вулиці Варшавської, до 2011 року стояла будівля, у якій знаходився єврейська лікарня. Під час війни цією лікарнею керував Мойжеш Пелц. Згодом будівля була знесена.
Майдан Свободи (Plac Wolności)
Майдан Свободи протягом багатьох років виконував функції місцевого базару. Спочатку він називався Базарною площею. У 1873 році компанія Шаскєля Ландуна із Хенчіни на місці, де зараз знаходиться Музей іграшок і ігор, збудувала ринкові зали. Площа була забудована повністю до 1918 року. Сім із 28 розташованих поруч із музеєм будинків належали євреям. У міжвоєнний період площу у міста орендував Іцек Тененбаум. Неподалік від Майдану Свободи була кам’яниця Гершеля Загайського (власника Вєтшні). На задньому дворі якого, ще донедавна стояв приватний молитовний дім, який перенесли на єврейське кладовище.
Площа Ринок – вулиця Бодзентиньска
До Другої світової війни єврейська громада складала майже третину мешканців Кельце. Незважаючи на те, що нині ця тема пов’язана із трагічними подіями (гетто, погром), протягом тривалого часу кельчани, незалежно від віросповідання, жили пліч-о-пліч, співпрацювали, допомагали один одному, іноді сперечалися, а іноді закохувалися, і це те, про що не можна забувати, обговорюючи цю тему.
Сильница
Закінчуємо нашу прогулянку слідами кельчанських євреїв на вулиці Сильница. З цією річкою пов’язана цікава історія. Я мав нагоду познайомитися із людиною, яка жила на цій вулиці до Другої світової війни. Вона пережила гетто і табір в Освенцимі, й виїхала до Ізраїлю. Нещодавно вона повернулася, здійснюючи сентиментальну подорож, яка мене надзвичайно надихнула.
Що ще?
Окрім місць, які ми можемо легко знайти на теренах Кельц, на карті на вас чекають ще кілька місць, на які не так легко натрапити. Блукаючи по відзначених пунктах, ви зможете знайти місця, які колись мали багату історію! На вас чекає кінотеатр «Феномен» із трьома кріслами, будинок, де жив Густав Герлінг-Грудзинський, друкарня Соломона Ржедовського, вілла Генрика Брунера, єврейська лікарня на вул. Костюшко. Прогулянка слідами кельчанських євреїв – це лише початок – попереду ще багато таємниць!
Шукаєте ідеї для подальших прогулянок Кельце? Перевірте Кельце геологічне!
